Oppressions of Ukrainian language began at the beginning of the XVIII century. Even then censorship and synod decrees are against using "special dialect" meaning Ukrainian language in writing. The aim of these decrees was to establish Russian language as a state language and "unite" literary Ukraine and Moskovshchyna. Tsar OleksandrMykhailovych tried to subordinate free Ukrainian typographies and a famous "Russian reformer" Petro I finishes subordination of these typographies to the synod in Moscow by the decree on October 5, 1720. It should be admitted that this decree was the first law in Russia concerning book printing. In fact the law stopped the development of Ukrainian literature. But the decrees of 1863, 1876 and 1881 were very detrimental for Ukrainian language as according to them it was removed from all spheres of the public life. In fact Ukrainian language was banned. The Ukrainian societies resisted to the ban of the Ukrainian language and began to send petitions to the government mentioning the poor state of the Ukrainian language and detrimental influence of these bans as well as demanding their immediate cancellation. The representatives of the Ukrainian organizations made speeches against these bans and demanded their cancellation. Key words: language, dialect, edict, decree, censorship, prohibition, abolition of the prohibitions, scientific literature. ; Проаналізовано погляди української інтелігенції на царські укази 1863, 1876 і 1881 років, якими практично забороняли існування української мови. Описано негативні наслідки, які мали ці заборони для розвитку української мови. Ключові слова: мова, наріччя, указ, розпорядження, цензура, заборона, відміна заборон, наукова література.
Аналізується фактичний, переважно архівний маловідомий матеріал щодо діяльності Всеукраїнського комітету сприяння вченим (ВУКСУ) в першій половині 20-х рр. ХХ ст. Аналіз дозволив висвітлити масштабну роботу ВУКСУ, спрямовану на матеріальну, правову, моральну та побутову допомогу переважно науковій інтелігенції України в її діяльності й відпочинку в ті скрутні роки, що відзначились голодом, холодом, розрухою та епідеміями. Особлива увага приділяється роботі ВУКСУ, яка спрямовувалась на налагодження ділової співпраці наукової інтелігенції з більшовицьким режимом в Україні. ; Relevance. The issue of the activities of the All-Ukrainian Committee for the Assistance to Scientists (AUCAS) aimed at helping the survival of the old, mostly scientific, intelligentsia of Ukraine in those rather dangerous for the intelligentsia years is still little-investigated. Its coverage makes it possible to present a real picture of the attitude of the Bolshevik regime in Ukraine to the old intelligentsia, which testifies to the "class" hatred of this regime for the intelligentsia and forced formal care for their representatives, on the one hand. On the other hand, this study enables to identify the real attitude of the bourgeois intelligentsia to the Soviet government in Ukraine.Research methodology. The author uses culturological principles and methods, which allowed analyzing the rich factual material on organizing the AUCAS's comprehensive assistance to scientists in their survival in those hard times. The culturological methodology makes it possible to identify the forms and methods of the process of establishing business relations of the new government with the scientific intelligentsia of Ukraine and the AUCAS's role in this process.Results. Drawing on rich and diverse, mostly archival, material the author manages to present the significant and positive AUCAS's activities, aimed at helping the survival of the old scientific intelligentsia of Ukraine in the difficult economic, political, legal, moral and living conditions of those critical years, when the Bolshevik regime, full of the "class" hatred to the intelligentsia, was forced to take care of their representatives. The new authorities tried to attract the old intelligentsia to their side.Novelty. The paper studies the effective forms and methods of the AUCAS's comprehensive assistance to scientists in their survival in those hard times drawing on the culturological methodology. One of the factors of the survival was the direct requirement to establish business cooperation with the Soviet regime, because this made it possible, above all, to earn money for living. And the AUCAS's activities in this regard were of great significance.Practical significance. The results of this study can be used for further research of the issues mentioned above as well as in the process of studying the courses of theory and history of Ukrainian culture. They also can be used in the educational process while studying the courses of cultural studies.
Relevance. The issue of the activities of the All-Ukrainian Committee for the Assistance to Scientists (AUCAS) aimed at helping the survival of the old, mostly scientific, intelligentsia of Ukraine in those rather dangerous for the intelligentsia years is still little-investigated. Its coverage makes it possible to present a real picture of the attitude of the Bolshevik regime in Ukraine to the old intelligentsia, which testifies to the "class" hatred of this regime for the intelligentsia and forced formal care for their representatives, on the one hand. On the other hand, this study enables to identify the real attitude of the bourgeois intelligentsia to the Soviet government in Ukraine.Research methodology. The author uses culturological principles and methods, which allowed analyzing the rich factual material on organizing the AUCAS's comprehensive assistance to scientists in their survival in those hard times. The culturological methodology makes it possible to identify the forms and methods of the process of establishing business relations of the new government with the scientific intelligentsia of Ukraine and the AUCAS's role in this process.Results. Drawing on rich and diverse, mostly archival, material the author manages to present the significant and positive AUCAS's activities, aimed at helping the survival of the old scientific intelligentsia of Ukraine in the difficult economic, political, legal, moral and living conditions of those critical years, when the Bolshevik regime, full of the "class" hatred to the intelligentsia, was forced to take care of their representatives. The new authorities tried to attract the old intelligentsia to their side.Novelty. The paper studies the effective forms and methods of the AUCAS's comprehensive assistance to scientists in their survival in those hard times drawing on the culturological methodology. One of the factors of the survival was the direct requirement to establish business cooperation with the Soviet regime, because this made it possible, above all, to earn money for living. And the AUCAS's activities in this regard were of great significance.Practical significance. The results of this study can be used for further research of the issues mentioned above as well as in the process of studying the courses of theory and history of Ukrainian culture. They also can be used in the educational process while studying the courses of cultural studies. ; Аналізується фактичний, переважно архівний маловідомий матеріал щодо діяльності Всеукраїнського комітету сприяння вченим (ВУКСУ) в першій половині 20-х рр. ХХ ст. Аналіз дозволив висвітлити масштабну роботу ВУКСУ, спрямовану на матеріальну, правову, моральну та побутову допомогу переважно науковій інтелігенції України в її діяльності й відпочинку в ті скрутні роки, що відзначились голодом, холодом, розрухою та епідеміями. Особлива увага приділяється роботі ВУКСУ, яка спрямовувалась на налагодження ділової співпраці наукової інтелігенції з більшовицьким режимом в Україні.
Аналізується фактичний, переважно архівний маловідомий матеріал щодо діяльності Всеукраїнського комітету сприяння вченим (ВУКСУ) в першій половині 20-х рр. ХХ ст. Аналіз дозволив висвітлити масштабну роботу ВУКСУ, спрямовану на матеріальну, правову, моральну та побутову допомогу переважно науковій інтелігенції України в її діяльності й відпочинку в ті скрутні роки, що відзначились голодом, холодом, розрухою та епідеміями. Особлива увага приділяється роботі ВУКСУ, яка спрямовувалась на налагодження ділової співпраці наукової інтелігенції з більшовицьким режимом в Україні. ; Relevance. The issue of the activities of the All-Ukrainian Committee for the Assistance to Scientists (AUCAS) aimed at helping the survival of the old, mostly scientific, intelligentsia of Ukraine in those rather dangerous for the intelligentsia years is still little-investigated. Its coverage makes it possible to present a real picture of the attitude of the Bolshevik regime in Ukraine to the old intelligentsia, which testifies to the "class" hatred of this regime for the intelligentsia and forced formal care for their representatives, on the one hand. On the other hand, this study enables to identify the real attitude of the bourgeois intelligentsia to the Soviet government in Ukraine.Research methodology. The author uses culturological principles and methods, which allowed analyzing the rich factual material on organizing the AUCAS's comprehensive assistance to scientists in their survival in those hard times. The culturological methodology makes it possible to identify the forms and methods of the process of establishing business relations of the new government with the scientific intelligentsia of Ukraine and the AUCAS's role in this process.Results. Drawing on rich and diverse, mostly archival, material the author manages to present the significant and positive AUCAS's activities, aimed at helping the survival of the old scientific intelligentsia of Ukraine in the difficult economic, political, legal, moral and living conditions of those critical years, when the Bolshevik regime, full of the "class" hatred to the intelligentsia, was forced to take care of their representatives. The new authorities tried to attract the old intelligentsia to their side.Novelty. The paper studies the effective forms and methods of the AUCAS's comprehensive assistance to scientists in their survival in those hard times drawing on the culturological methodology. One of the factors of the survival was the direct requirement to establish business cooperation with the Soviet regime, because this made it possible, above all, to earn money for living. And the AUCAS's activities in this regard were of great significance.Practical significance. The results of this study can be used for further research of the issues mentioned above as well as in the process of studying the courses of theory and history of Ukrainian culture. They also can be used in the educational process while studying the courses of cultural studies.
Relevance. The issue of the activities of the All-Ukrainian Committee for the Assistance to Scientists (AUCAS) aimed at helping the survival of the old, mostly scientific, intelligentsia of Ukraine in those rather dangerous for the intelligentsia years is still little-investigated. Its coverage makes it possible to present a real picture of the attitude of the Bolshevik regime in Ukraine to the old intelligentsia, which testifies to the "class" hatred of this regime for the intelligentsia and forced formal care for their representatives, on the one hand. On the other hand, this study enables to identify the real attitude of the bourgeois intelligentsia to the Soviet government in Ukraine.Research methodology. The author uses culturological principles and methods, which allowed analyzing the rich factual material on organizing the AUCAS's comprehensive assistance to scientists in their survival in those hard times. The culturological methodology makes it possible to identify the forms and methods of the process of establishing business relations of the new government with the scientific intelligentsia of Ukraine and the AUCAS's role in this process.Results. Drawing on rich and diverse, mostly archival, material the author manages to present the significant and positive AUCAS's activities, aimed at helping the survival of the old scientific intelligentsia of Ukraine in the difficult economic, political, legal, moral and living conditions of those critical years, when the Bolshevik regime, full of the "class" hatred to the intelligentsia, was forced to take care of their representatives. The new authorities tried to attract the old intelligentsia to their side.Novelty. The paper studies the effective forms and methods of the AUCAS's comprehensive assistance to scientists in their survival in those hard times drawing on the culturological methodology. One of the factors of the survival was the direct requirement to establish business cooperation with the Soviet regime, because this made it possible, above all, to earn money for living. And the AUCAS's activities in this regard were of great significance.Practical significance. The results of this study can be used for further research of the issues mentioned above as well as in the process of studying the courses of theory and history of Ukrainian culture. They also can be used in the educational process while studying the courses of cultural studies. ; Аналізується фактичний, переважно архівний маловідомий матеріал щодо діяльності Всеукраїнського комітету сприяння вченим (ВУКСУ) в першій половині 20-х рр. ХХ ст. Аналіз дозволив висвітлити масштабну роботу ВУКСУ, спрямовану на матеріальну, правову, моральну та побутову допомогу переважно науковій інтелігенції України в її діяльності й відпочинку в ті скрутні роки, що відзначились голодом, холодом, розрухою та епідеміями. Особлива увага приділяється роботі ВУКСУ, яка спрямовувалась на налагодження ділової співпраці наукової інтелігенції з більшовицьким режимом в Україні.
Мета статті – дослідити формування гуманітарної інтелігенції на території Правобережної України протягом 60-х рр. ХІХ – перших десятиліть ХХ ст. Поява цієї соціальної групи в регіоні мала цілий ряд особливостей, пов`язаних з географічним, національним і економічним факторами. Методи дослідження. Досягнення мети дослідження та вирішення його основних завдань обумовило використання загальнонаукових, загальноісторичних і джерелознавчих методів соціальних наук. Важливим є використання методів аналізу та синтезу, що сприяє акцентуванню на ключових елементах окресленого питання. Основні результати: Прикордонне розташування краю та його тривале перебування в складі Речі Посполитої призвели до того, що культурний вплив з боку Російської імперії тут був слабкішим, аніж в інших регіонах Наддніпрянщини, а значна кількість місцевої інтелігенції була польського та єврейського походження. Важливою віхою на шляху становлення української інтелігенції були ліберально-демократичні реформи Олександра ІІ, які зняли перешкоди на шляху розвитку капіталізму та заклали основи соціальної рівності в суспільстві. Саме після селянської реформи у Правобережжі ці процеси відбувалися більш швидкими темпами, аніж в інших частинах Російської імперії, українська інтелігенція перестає бути становою, а саме поняття, що визначає цю частину суспільства, наближається до сучасного розуміння. Під впливом цих факторів гуманітарна інтелігенція Правобережної України на початку ХХ ст. не лише виконує притаманні їй професійні і мистецько-культурні функції, але й перетворюється на провідну верству національного державотворення. Наукова новизна полягає у комплексному висвітлені ролі різних умов і чинників становлення інтелігенції на території великого українського регіону – Правобережної України. Розкрито вплив різноманітних факторів на історичний поступ краю в досліджуваний періоді. Тип статті: теоретична.
The inter-war Germany was the one of the countries where Ukrainian political and powerful intellectual forces – Ukrainian intelligence, scientists, artists and the studying youth concentrated. In 1920–1930 years Ukrainian students were studying in many higher educational institutions in Germany: Frederick William University in Berlin, Technische Hochschule in Berlin, Higher Trade School in Berlin, Higher Agricultural School in Berlin, Higher Veterinary School in Berlin, Technische Hochschule in Danzig, Alberta University in Koenigsberg, University of Goettingen, University of Kiel, University of Leipzig, University of Tübingen etc.In almost the all universities where Ukrainians studied, they established and actively worked in Ukrainian student centers: The Ukrainian Students Union ―Osnova» (―Basis») in Danzig, The Ukrainian students Society ―Chornomore» (Black Sea) in Danzig, The Society of Ukrainian students at the University of Berlin, The Association of Ukrainian Students in Germany in Berlin, The Society ―Osnova» (―Basis») in Berlin, The Association of agronomists, foresters and veterinarians in Germany in Berlin, The Committee of Ukrainian students from Green Wedge in Berlin, The Society of Ukrainian students at the Alberta University in Königsberg etc. In the mid-1920-s Ukrainian Student Societies functioning in Germany united in the Union of Ukrainian Student Organizations in Germany (later the Ukrainian Student Organizations Union in Germany and the Free City of Danzig), which in turn was part of the Central Union of Ukrainian Students in Prague.In 1928, the Ukrainian academic society was established at the Ukrainian Scientific Institute in Berlin, which functioned until 1932. Members of the Society conducted research, engaged in organizational, scientific and information activities.Documents that highlight the activities of the Ukrainian Academic Society at the Ukrainian Scientific Institute in Berlin are kept in the Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine in Kyiv: Fund 4158 the Ukrainian Scientific Institute in Berlin, Description 4 The Ukrainian Academic Society at the Ukrainian Scientific Institute in Berlin. 1928-1932, Affairs 1-9. In the Appendices to the publication is attached the Statute of the Ukrainian Academic Society at the Ukrainian Scientific Institute in Berlin and Journal of registration of lectures delivered at the meetings of the Society. ; Германия была одной из стран, где в междувоенный период сконцентрировались как украинские политические, так и значительные интеллектуальные силы – украинская интеллигенция, ученые, деятели культуры и студенчество. В 1920-е – 1930-е годы украинские студенты обучались во многих высших учебных заведениях Германии: Университет Фридриха Вильгельма в Берлине, Высшая техническая школа в Берлине, Высшая торговая школа в Берлине, Высшая сельскохозяйственная школа в Берлине, Высшая ветеринарная школа в Берлине, Высшая техническая школа в Данциге, Университет Альберта в Кенигсберге, Университет города Геттингена, Университет города Киля, Университет города Лейпцига, Университет города Тюбингена и др.Во многих университетах, где обучались украинцы, были основаны и активно действовали украинские студенческие общества: Союз украинских студентов «Основа» в Данциге, Общество украинских студентов «Черное море» в Данциге, Общество студентов украинцев при Университете в Берлине, Союз студентов-украинцев в Германии в Берлине, Общество «Основа» в Берлине, Объединение агрономов, лесников и ветеринаров в Германии в Берлине, Комитет студентов Зеленого Клина в Берлине, Общество студентов украинцев при Университете Альберта в Кенигсберге и др. В середине 1920-х годов украинские студенческие общества на территории Германии были объединены в Союз украинских студенческих организаций в Германии (со временем, Союз украинских студенческих организаций в Германии и Свободном городе Данциге), который в свою очередь входил в состав Центрального союза украинского студенчества в Праге. В 1928 году при Украинском научном институте в Берлине было создано Украинское академическое общество, которое действовало до 1932 года. Члены Общества проводили научно-исследовательскую, организационную и научно-информационную деятельность. Документы, которые освещают деятельность Украинского академического общества при Украинском научном институте в Берлине, хранятся в Центральном государственном архиве высших органов власти и управления Украины в городе Киеве: фонд 4158 Украинский научный институт в Берлине, опись 4 Украинское академическое общество при Украинском научном институте в Берлине. 1928-1932 гг., дела 1-9. В приложении к публикации подано Устав Украинского академического общества при Украинском научном институте в Берлине, а также Журнал регистрации лекций, прочитанных на сборах Общества. ; Німеччина була однією з країн, де в міжвоєнний період сконцентрувались як українські політичні, так і потужні інтелектуальні сили – українська інтелігенція, вчені, діячі культури та студіююча молодь. У 1920-ті – 1930-ті роки українські студенти навчались в багатьох вищих учбових закладах Німеччини: Університет Фрідріха Вільгельма в Берліні, Вища технічна школа в Берліні, Вища торговельна школа в Берліні, Вища сільськогосподарська школа в Берліні, Вища ветеринарна школа в Берліні, Вища технічна школа в Данцигу, Університет Альберта в Кенігсберзі, Університет міста Геттінгена, Університет міста Кіля, Університет міста Лейпцига, Університет міста Тюбінгена та ін.Майже в усіх вищих навчальних закладах, де студіювали українці, були засновані та активно діяли українські студентські осередки: Союз українських студентів «Основа» в Данцигу, Товариство українських студентів «Чорноморе» в Данцигу, Гурток студентів українців при Університеті в Берліні, Спілка студентів-українців в Німеччині в Берліні, Товариство «Основа» в Берліні, Об'єднання агрономів, лісовиків та ветеринарів в Німеччині в Берліні, Комітет студентів українців з Зеленого Клину в Берліні, Товариство студентів українців при Університеті Альберта в Кенігсбергу тощо. У середині 1920-х рр. українські студентські товариства, що діяли на території Німеччини, були об'єднані в Союз Українських Студентських Організацій в Німеччині (згодом Союз Українських Студентських Організацій в Німеччині та Вільному Місті Данцигу), який в свою чергу входив до складу Центрального союзу українського студентства в Празі.У 1928 році при Українському науковому інституті в Берліні було утворено Українське академічне товариство, яке діяло до 1932 року. Члени Товариства проводили науково-дослідну, організаційну та науково-інформаційну діяльність.Документи, які висвітлюють діяльність Українського академічного товариства при Українському науковому інституті в Берліні, зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України в місті Києві: Фонд 4158 Український науковий інститут в Берліні, опис 4 Українське академічне товариство при Українському науковому інституті в Берліні. 1928-1932 рр., справи 1-9.У Додатках до публікації подано Статут Українського академічного товариства при Українському науковому інституті в Берліні, а також Журнал реєстрації лекцій, прочитаних на зборах Товариства.
Summary. Political repressions on the eve of the German-Soviet war in the USSR are rarely studied. However, without its analysis it is impossible to understand the full nature of Stalin totalitarian regime and those cardinal changes that happened in the soviet society in 1920–1930s. The purpose of the article is to give the complex analysis of the repressions against technical intelligentsia in Donbass in 1939 – in the first half of 1941. Research tasks: 1) establish the reasons and the nature of repressions against technical specialists; 2) analyze the quantitative and qualitative list of victims of political repression; 3) on the basis of archival and investigative affairs to consider the mechanism of implementation of repressions; 4) compare repressions in 1939–1941 to repressions of "The Great Terror" in 1937–1938. The research methodology is based on the principles of historicism, system-formation, scientific character, verification, the author՚s objectivity, moderated narrative constructivism and the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and specially-historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic, etc.) methods. The scientific novelty. New materials on repressions against the technical intelligentsia of Donbass in the pre-war years were introduced into scientific circulation, the quantitative and qualitative composition of repressed specialists was analyzed, the mechanism of repressions was considered, a comparative analysis with previous waves of repressions was conducted.Conclusions. Political repressions against the technical intelligentsia in Donbass during the paramilitary period are genetically connected with the preceding "The Great Terror" in 1937–1938. Firstly, they were caused by the fight against all who showed discontent with totalitarian regime. Secondly, the failure to carry out the work plans and work accidents became the reasons for accusations of the specialists in political crimes. Thirdly, the bodies of state security continued to build indictments on self-accusations of the arrested.At the same time repressions in 1939–1941 had certain specifics. Terror scales were considerably reduced. In 1937–1938 in Donbass more than 3000 specialists were arrested, while in 1939–1941 – no more than 100. In most cases the court matters were considered by judicial authorities. It is important to mention less severe character of the pronounced sentences. In 1937–1938 65.4 % of all arrested were shot down, whereas in 1939–1941 – 14.1 %, and every fifth specialist (21.2 %) was released and rehabilitated. ; Анотація. Мета дослідження. Політичні репресії в СРСР напередодні німецько-радянської війни є найменш вивченими. Однак без їх аналізу неможливо повною мірою осягнути сутність сталінського тоталітарного режиму і тих кардинальних змін, які відбулися в радянському суспільстві в 1920–1930-і рр. Мета статті – комплексний аналіз репресій проти технічної інтелігенції Донбасу в 1939 – першій половині 1941 р. Завдання дослідження: 1) виявити причини і характер репресій проти технічних фахівців; 2) проаналізувати кількісний та якісний склад репресованих; 3) на основі архівно-слідчих справ розглянути механізм здійснення репресій; 4) порівняти репресії 1939–1941 рр. з репресіями «великого терору» 1937–1938 рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системоутворення, наукового характеру, перевірки, об՚єктивності автора, поміркованого наративного конструктивізму і використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системні та ін.) методів. Наукова новизна полягає у введені до наукового обігу нових матеріалів, щодо репресій проти технічної інтелігенції Донбасу в передвоєнні роки, аналізу кількісного й якісного складу репресованих спеціалістів, вивченні механізму здійснення репресій, проведенні порівняльного аналізу з попередніми хвилями репресій. Висновки. Політичні репресії проти технічної інтелігенції Донбасу в передвоєнний період генетично пов՚язані з попереднім «великим терором» 1937–1938 рр. По-перше, вони були викликані боротьбою проти всіх, хто висловлював невдоволення тоталітарним режимом. По-друге, невиконання виробничих планів і аварії ставали підставою для звинувачень фахівців у політичних злочинах. По-третє, органи держбезпеки продовжували будувати обвинувальні висновки на самообмові заарештованих.Рівночасно репресії 1939–1941 рр. мають певну специфіку. Значно скоротилися масштаби терору. Якщо у 1937–1938 рр. у Донбасі було заарештовано понад три тисяч фахівців, то в 1931–1941 рр. – не більше 100. У більшості випадків справи розглядали судові органи. Привертає увагу менш суворий характер вироків. У 1937–1938 рр. було розстріляно 65,4 % всіх заарештованих ІТП, тоді як в 1939–1941 рр. – 14,1 %, а кожен п՚ятий фахівець (21,2 %) був звільнений і реабілітований.
Summary. Political repressions on the eve of the German-Soviet war in the USSR are rarely studied. However, without its analysis it is impossible to understand the full nature of Stalin totalitarian regime and those cardinal changes that happened in the soviet society in 1920–1930s. The purpose of the article is to give the complex analysis of the repressions against technical intelligentsia in Donbass in 1939 – in the first half of 1941. Research tasks: 1) establish the reasons and the nature of repressions against technical specialists; 2) analyze the quantitative and qualitative list of victims of political repression; 3) on the basis of archival and investigative affairs to consider the mechanism of implementation of repressions; 4) compare repressions in 1939–1941 to repressions of "The Great Terror" in 1937–1938. The research methodology is based on the principles of historicism, system-formation, scientific character, verification, the author՚s objectivity, moderated narrative constructivism and the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and specially-historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic, etc.) methods. The scientific novelty. New materials on repressions against the technical intelligentsia of Donbass in the pre-war years were introduced into scientific circulation, the quantitative and qualitative composition of repressed specialists was analyzed, the mechanism of repressions was considered, a comparative analysis with previous waves of repressions was conducted.Conclusions. Political repressions against the technical intelligentsia in Donbass during the paramilitary period are genetically connected with the preceding "The Great Terror" in 1937–1938. Firstly, they were caused by the fight against all who showed discontent with totalitarian regime. Secondly, the failure to carry out the work plans and work accidents became the reasons for accusations of the specialists in political crimes. Thirdly, the bodies of state security continued to build indictments on self-accusations of the arrested.At the same time repressions in 1939–1941 had certain specifics. Terror scales were considerably reduced. In 1937–1938 in Donbass more than 3000 specialists were arrested, while in 1939–1941 – no more than 100. In most cases the court matters were considered by judicial authorities. It is important to mention less severe character of the pronounced sentences. In 1937–1938 65.4 % of all arrested were shot down, whereas in 1939–1941 – 14.1 %, and every fifth specialist (21.2 %) was released and rehabilitated. ; Анотація. Мета дослідження. Політичні репресії в СРСР напередодні німецько-радянської війни є найменш вивченими. Однак без їх аналізу неможливо повною мірою осягнути сутність сталінського тоталітарного режиму і тих кардинальних змін, які відбулися в радянському суспільстві в 1920–1930-і рр. Мета статті – комплексний аналіз репресій проти технічної інтелігенції Донбасу в 1939 – першій половині 1941 р. Завдання дослідження: 1) виявити причини і характер репресій проти технічних фахівців; 2) проаналізувати кількісний та якісний склад репресованих; 3) на основі архівно-слідчих справ розглянути механізм здійснення репресій; 4) порівняти репресії 1939–1941 рр. з репресіями «великого терору» 1937–1938 рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системоутворення, наукового характеру, перевірки, об՚єктивності автора, поміркованого наративного конструктивізму і використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системні та ін.) методів. Наукова новизна полягає у введені до наукового обігу нових матеріалів, щодо репресій проти технічної інтелігенції Донбасу в передвоєнні роки, аналізу кількісного й якісного складу репресованих спеціалістів, вивченні механізму здійснення репресій, проведенні порівняльного аналізу з попередніми хвилями репресій. Висновки. Політичні репресії проти технічної інтелігенції Донбасу в передвоєнний період генетично пов՚язані з попереднім «великим терором» 1937–1938 рр. По-перше, вони були викликані боротьбою проти всіх, хто висловлював невдоволення тоталітарним режимом. По-друге, невиконання виробничих планів і аварії ставали підставою для звинувачень фахівців у політичних злочинах. По-третє, органи держбезпеки продовжували будувати обвинувальні висновки на самообмові заарештованих.Рівночасно репресії 1939–1941 рр. мають певну специфіку. Значно скоротилися масштаби терору. Якщо у 1937–1938 рр. у Донбасі було заарештовано понад три тисяч фахівців, то в 1931–1941 рр. – не більше 100. У більшості випадків справи розглядали судові органи. Привертає увагу менш суворий характер вироків. У 1937–1938 рр. було розстріляно 65,4 % всіх заарештованих ІТП, тоді як в 1939–1941 рр. – 14,1 %, а кожен п՚ятий фахівець (21,2 %) був звільнений і реабілітований.
Summary. The purpose of the study is to highlight the housing facilities of intelligentsia of the western regions of Ukraine in the first postwar years, and to show how housing affected intelligentsia's daily life. The research methodology is based on general scientific principles of historicism, objectivity, scientificity, systematicity, anthropologism, multifactoriality, as well as on the following scientific methods: problem-chronological, historical-typological, historical-biographical, historical-psychological, comparative-historical, institutional, communicative. The scientific novelty. The author makes an attempt to reveal the housing aspect of everyday life of the intelligentsia in the western region of Ukraine in the context of socio-political realities of the first postwar years from a regional perspective; finds out where the intelligentsia lived, shows the mechanism of housing acquisition; proves that housing was an important component of the living environment of the intelligentsia. Conclusions. In the postwar years, the housing problem remained acute for many intellectual families in the western region of Ukraine. Obtaining individual square meters depended on the position, place of work, residence place, level of association of the intelligentsia with government. The housing issue could be resolved by administrative means, by the intervention of the party and state bodies or influential persons, the mechanism of housing acquisition was often associated with various abuse, bribery, and at times illegal actions. It was a mean of influencing the intelligentsia, although the status of a Soviet intellectual allowed the party and Soviet authorities to appeal to and request housing improvements, but this was not always safe, given that all domestic problems should not be a priority, and resolution of those problems were not always positive and quick. Therefore, after the war, members of the intelligentsia of the western region had very different living conditions: some lived in separate apartments, houses, dormitories, rented apartments and rooms, stayed in basements and underground accommodations, attics, in the rooms located inside governmental institutions, i.e. conditions unsuitable for normal life. ; Анотація. Мета дослідження. Висвітлити житлове забезпечення інтелігенції західного регіону України у перші повоєнні роки, показати, як воно впливало на її повсякдення. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах історизму, об'єктивності, науковості, системності, антропологізму, багатофакторності, а також проблемно-хронологічному, історико-типологічному, історико-біографічному, історико-психологічному, порівняльно-історичному, інституціональному, комунікативному наукових методах. Наукова новизна полягає у тому, що робиться спроба в регіональному ракурсі розкрити житловий аспект повсякдення інтелігенції західного регіону України у контексті суспільно-політичних реалій перших повоєнних років, з'ясовується, де мешкали представники інтелігенції, показується механізм його набуття, доводиться, що житло було важливою складовою життєвого простору інтелігенції. Висновки. У повоєнні роки для багатьох інтелігентських родин західного регіону України гострою залишалася житлова проблема. Отримання окремих квадратних метрів залежало від посади, місця роботи, проживання, наближеності до влади. Житлове питання можна було вирішити адміністративним методом, втручанням партійно-державних органів чи впливових осіб; механізм набуття житла часто був пов'язаний з різними зловживаннями, не завжди законними діями. Воно було певним засобом впливу на інтелігенцію, хоч статус радянського інтелігента дозволяв звертатися у партійні і радянські органи зі скаргами та проханнями про поліпшення житлових умов, але це не завжди було безпечно з огляду на те, що всі побутові негаразди мали бути не пріоритетними, а вирішення їх не завжди було позитивним і швидким. Тому після війни представники інтелігенції західного регіону мали дуже різні житлові умови: проживали в окремих квартирах, будинках, гуртожитках, винаймали квартири та кімнати, а також перебивалися в напівпідвальних і підвальних приміщеннях, горищах, в приміщеннях радянських закладів і установ, тобто в непристосованих для життєдіяльності умовах.
Summary. The purpose of the study is to highlight the housing facilities of intelligentsia of the western regions of Ukraine in the first postwar years, and to show how housing affected intelligentsia's daily life. The research methodology is based on general scientific principles of historicism, objectivity, scientificity, systematicity, anthropologism, multifactoriality, as well as on the following scientific methods: problem-chronological, historical-typological, historical-biographical, historical-psychological, comparative-historical, institutional, communicative. The scientific novelty. The author makes an attempt to reveal the housing aspect of everyday life of the intelligentsia in the western region of Ukraine in the context of socio-political realities of the first postwar years from a regional perspective; finds out where the intelligentsia lived, shows the mechanism of housing acquisition; proves that housing was an important component of the living environment of the intelligentsia. Conclusions. In the postwar years, the housing problem remained acute for many intellectual families in the western region of Ukraine. Obtaining individual square meters depended on the position, place of work, residence place, level of association of the intelligentsia with government. The housing issue could be resolved by administrative means, by the intervention of the party and state bodies or influential persons, the mechanism of housing acquisition was often associated with various abuse, bribery, and at times illegal actions. It was a mean of influencing the intelligentsia, although the status of a Soviet intellectual allowed the party and Soviet authorities to appeal to and request housing improvements, but this was not always safe, given that all domestic problems should not be a priority, and resolution of those problems were not always positive and quick. Therefore, after the war, members of the intelligentsia of the western region had very different living conditions: some lived in separate apartments, houses, dormitories, rented apartments and rooms, stayed in basements and underground accommodations, attics, in the rooms located inside governmental institutions, i.e. conditions unsuitable for normal life. ; Анотація. Мета дослідження. Висвітлити житлове забезпечення інтелігенції західного регіону України у перші повоєнні роки, показати, як воно впливало на її повсякдення. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах історизму, об'єктивності, науковості, системності, антропологізму, багатофакторності, а також проблемно-хронологічному, історико-типологічному, історико-біографічному, історико-психологічному, порівняльно-історичному, інституціональному, комунікативному наукових методах. Наукова новизна полягає у тому, що робиться спроба в регіональному ракурсі розкрити житловий аспект повсякдення інтелігенції західного регіону України у контексті суспільно-політичних реалій перших повоєнних років, з'ясовується, де мешкали представники інтелігенції, показується механізм його набуття, доводиться, що житло було важливою складовою життєвого простору інтелігенції. Висновки. У повоєнні роки для багатьох інтелігентських родин західного регіону України гострою залишалася житлова проблема. Отримання окремих квадратних метрів залежало від посади, місця роботи, проживання, наближеності до влади. Житлове питання можна було вирішити адміністративним методом, втручанням партійно-державних органів чи впливових осіб; механізм набуття житла часто був пов'язаний з різними зловживаннями, не завжди законними діями. Воно було певним засобом впливу на інтелігенцію, хоч статус радянського інтелігента дозволяв звертатися у партійні і радянські органи зі скаргами та проханнями про поліпшення житлових умов, але це не завжди було безпечно з огляду на те, що всі побутові негаразди мали бути не пріоритетними, а вирішення їх не завжди було позитивним і швидким. Тому після війни представники інтелігенції західного регіону мали дуже різні житлові умови: проживали в окремих квартирах, будинках, гуртожитках, винаймали квартири та кімнати, а також перебивалися в напівпідвальних і підвальних приміщеннях, горищах, в приміщеннях радянських закладів і установ, тобто в непристосованих для життєдіяльності умовах.
The publication reveals the activities of Ukrainian scientific emigration in European countries after the period of national liberation struggle, the 20s of the twentieth century. The authors focus on the final stage of revolutionary events and the transition of the Ukrainian army together with government agencies to emigrate abroad. The aim of the study is to analyze the activities of Ukrainian scientific emigrants abroad, their desire to maintain the spirit of national consciousness and influence on the further development of the idea of struggle for independence of Ukraine. The vast majority of Ukrainian cultural, artistic and scientific figures who took part in the scientific and educational life of Ukrainian emigrants in Europe, after moving to a new place of residence, due to political circumstances, still continued their activities. The emigration period of their life and work was both the approbation and implementation of the ideas of organizing important cultural and educational events, as the acquisition of certain experience and the development of creative forces. In European countries (where mostly Ukrainian emigrants lived) the foundations were laid for many important issues for the development of the cultural and educational level of Ukrainian emigration, which in the future have stood the test of time and enriched the national cultural heritage. The activity of Ukrainian scientific emigration is an important phenomenon in our science, which deserves attention, because, developing Ukrainian culture and science, they introduced the world to the unique phenomenon of national identity, while enriching European science and culture. Unfortunately, due to ideological aspects and political circumstances, the achievements of Ukrainian scientific emigration were specially withdrawn from domestic science. The "Soviet system" did not pass on to Ukraine any information about the activities of emigration. Nowadays, modern scholars have the opportunity to get acquainted with the legacy of emigration, which is gradually flowing into all-Ukrainian science. However, due to the versatility and significant amount of creative work of emigrants, to comprehensively assess its importance for modern science is still a difficult task. After all, many documents from the funds of famous Ukrainian emigrant figures and the archives of Ukrainian governments are either abroad or have just begun to open to researchers. ; У публікації розкривається питання діяльності української наукової еміграції в країнах Європи після періоду національно-визвольної боротьби, 20-х років ХХ ст. Автори акцентують увагу на завершальному етапі революційних подій та переходу українського війська разом із державними органами в еміграцію за кордон. Завданням дослідження є проаналізувати діяльність української наукової еміграції за кордоном, їхнє прагнення підтримувати дух національної свідомості та вплив на подальший розвиток ідеї боротьби за незалежність України, адже згодом саме ці люди долучилися до активних дій у відстоюванні державності у роки Великої вітчизняної війни. Переважна більшість українських діячів культури, мистецтва, науки, які брали участь у науково-освітньому житті української еміграції в Європі, після переїзду на нове місце побуту, в силу політичних обставин, все одно продовжували свою діяльність. Еміграційний період їх життя та праці був як апробація і втілення ідей організації важливих культурно-освітніх заходів, як набуття певного досвіду й розвиток творчих сил. У європейських країнах (де, в більшій мірі перебували українські емігранти) були закладені основи багатьох значущих для розвитку культурного й освітнього рівня української еміграції справ, які в майбутньому пройшли випробування часом і збагатили вітчизняну культурну спадщину. Діяльність української наукової еміграції – важливе явище в нашій науці, яке заслуговує на увагу, адже, розвиваючи українську культуру і науку, вони знайомили світ з унікальним феноменом національної своєрідності, при цьому збагачуючи європейську науку та культуру. На жаль, через ідеологічні аспекти та політичні обставини, здобутки української наукової еміграції були спеціально вилучені з вітчизняної науки. «Радянська система» не пропускала на Україну будь-яку інформацію про діяльність еміграції. Наразі, у сучасних науковців з'явилася можливість ознайомитися з тією спадщиною еміграції, яка поступово вливається в загальноукраїнську науку. Однак, через багатогранність і вагомий обсяг творчого доробку емігрантів, всебічно оцінити її значення для сучасної науки поки є складним завданням. Адже багато документів з фондів відомих українських діячів-емігрантів та архіви українських урядів або знаходяться за кордоном, або тільки-но почали відкриватися для дослідників.
В статье рассматриваются причины «увлечения» историков биографическим жанром в настоящее время. Автор анализирует феномен обращения к истории исторического факультета Одесского университета имени И. И. Мечникова. Он иллюстрирует свои мысли об особенностях работы биографа на примере критического разбора двух биографических этюдов. В последней части автор обращает внимание на актуальные уроки истории самих историков. ; У статті розглядаються причини «захоплення» істориків біографічним жанром у даний час. Автор аналізує феномен звернення до історії історичного факультету Одеського університету імені І. І. Мечникова. Автор стверджує, що історія — це більше ніж наука, бо в ній є і наукова частина (понятійний апарат, жорсткий відбір фактів і їх перевірка на достовірність в ході дослідження), і літературна основа (мова, стиль письменства), і міфологічний аспект, пов'язаний з уявою. Автор зазначає, що критичні статті з історіографії, які виходять в серйозних наукових виданнях, ще раз переконують, що історику практично неможливо встати над своїм часом, уникнути загального захоплення політичним трендом. Адже все, що сьогодні величається, неминуче буде засуджене. Все, чому вклоняється більшість, нею ж і буде втоптане в бруд. Знання взагалі і знання історії зокрема дає людині ілюзію, що вона володіє апаратом істини. Історик-біограф знаходиться в кращому становищі, оскільки в центрі його уваги знаходиться особлива людина. І чим більша людина, тим більше її зазор зі своїм часом, тим цікавіша вона історику своїм самостоянням, кажучи словом Пушкіна. Автор ілюструє свої думки про особливості роботи біографа на прикладі критичного розбору двох біографічних етюдів. Біографія на кшталт міфу про героя. Автобіографія — найбільш підступний і зрадницький жанр, бо він в більшій мірі розкриває особистість автора, ніж він сам того бажає. Автору здається, що він когось викриває і судить, а насправді викриває він самого себе. Розмір душі має значення, крім, звичайно, розуму. Насправді вкрай важливо, як людина думає про себе, що підкреслює в інших, на чому наполягає, що заперечує і про що замовчує. В останній частині автор звертає увагу на актуальні уроки історії самих істориків та вказує, що немає поганих джерел, якщо є вміння аналітично з ними працювати. ; The article deals with the reasons for the «capture» of historians by the biographical genre at the present time. The author analyzes the phenomenon of addressing the history of the historical faculty of the Odessa University named after I. I.Mechnikov. The author argues that history is more than science, because it has a scientific component (conceptual apparatus, rigorous selection of facts and their validation during the study), and the literary basis (language, style of writing), and the mythological aspect, related to imagination. The author notes that critical articles on historiography, published in serious scientific publications, once again convinced that it is almost impossible for a historian to stand up to his time, to avoid general enthusiasm for the political trend. After all, everything that hangs today will inevitably be condemned. Whatever the worship of the majority, it will be thrown into the dirt. Knowledge in general and knowledge of history in particular gives the man the illusion that he has the apparatus of truth. The biographer is in a better position, since the center of his attention is a special person. And the more a person, the more its gap with its time, the more it is interesting to the historian of his independence, in the words of Pushkin. The author illustrates his thoughts on the peculiarities of the work of the biographer by way of a critical analysis of two biographical sketches. A biography like the hero's myth. Autobiography is the most insidious and treacherous genre, because it more reveals the personality of the author than he himself desires. The author seems to him to be exposing and judging someone, but in fact he reveals himself. The size of the soul matters, except, of course, the mind. In fact, it is extremely important how a person thinks about himself, that he emphasizes in others, what he insists, denies and what is silent. In the last part the author draws attention to the actual lessons of the history of the historians himself and points out that there are no bad sources if there is the ability to work analytically with them.
13 грудня 2018 року в ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" відбулася Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 150-річчю від часу створення "Просвіти". Вона була організована Івано-Франківським обласним об'єднанням ВУТ "Просвіта" та кафедрою історії України і методики викладання історії Прикарпатського університету при підтримці Івано-Франківської обласної держадміністрації, Івано-Франківської обласної ради, Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Історичне значення товариства "Просвіта" в національному житті українського народу важко переоцінити. Вона виникла 8 грудня 1868 р. у Львові в умовах бездержавного існування українців, що перебували під владою двох імперій – Романових і Габсбургів. Імперська влада здавалася непорушною, а простий народ в абсолютній більшості був неписьменним. Майбутнє русинів-українців як окремого народу, відмінного від поляків і росіян-"великоросів", могло виглядати для багатьох сучасників практично безнадійним. Політичну ситуацію влучно передав поетичним словом російський письменник українського походження (його нащадки були запорізькі козаки, що після заборони Січі переселилися на Кубань) Володимир Гіляровський у 1886 р.:
В России две напасти
Внизу власть тьмы,
А наверху – тьма власти.
Цей вірш-експромт стосувався Російської імперії, але схожа ситуація в ХІХ ст. була в Австрійській (з 1867 р. – Австро-Угорській) монархії. За умов імперської влади український народ залишався неосвіченим (рівень писемності на початок ХІХ ст. становив лише 5%), а правляча "верхівка" аж ніяк не хотіла поступатися владою. Виходило своєрідне "зачароване коло", становище, з якого, здавалося, не було виходу. Однак тогочасна українська інтелігенція, в руслі національних рухів "недержавних народів" того часу, знайшла формулу, що принесла успіх у боротьбі за національне самоствердження. Ця формула вміщувалася в одне, але ємке слово, що дало назву новоствореній культурно-освітній організації – "Просвіта". Щоправда, успіх в українському національному русі прийшов не відразу, це був шлях копіткої, наполегливої роботи освічених верств населення серед простолюду. Можливість для створення і діяльності "Просвіти" дали демократичні реформи і децентралізація внутрішнього устрою в Габсбурзькій монархії в 1860–1870-х рр.
The relevance of this topic is seen in the fact that its study provides an opportunity to deepen the understanding of the underdeveloped problem of perpetuating the historical memory of Taras Shevchenko – a symbol of the Ukrainian nation's struggle for social and national freedom as an important factor in opposing the imperial regime. Tsarism by methods of ideological, gendarmerie-police, censorship pressure in every way prevented the activation of conscious Ukrainians in the early twentieth century. The aim of the study is to study the perpetuation of the memory of Taras Shevchenko in the Ukrainian national movement of the Dnieper region in the early twentieth century. The results of the article are that based on the study of archival and published documents, journalistic materials of the press and memoirs, various methods of legal and illegal activity of the Ukrainian national movement in preserving the historical memory of Taras Shevchenko were reconstructed. It is emphasized that the progressive public widely celebrated the 40th anniversary of Kobzar's death in the press. In the early twentieth century Ukrainian activists raised the issue of erecting a monument to Shevchenko, continued the tradition of visiting the tomb of the Ukrainian poet, tried to perpetuate his memory in toponymy, participated in Shevchenko's memorial services, resorted to illegal gatherings in honor of Kobzar, mentioned him during meetings and communication in among the intelligentsia. The originality and scientific novelty of the article in the production and development of insufficiently researched plot on historical Shevchenko studies, actualization and conceptualization of various concrete-historical material. Conclusions were made on various forms and methods of struggle to preserve the memory of Taras Shevchenko, which contributed to the establishment of national consciousness among Ukrainians, strengthened the political tendency in the Ukrainian national movement. ; Актуальность данной темы видится в том, что ее изучение дает возможность углубить представление о недостаточно разработанную проблему увековечения исторической памяти Тараса Шевченко - символа борьбы украинской нации за социальную и национальную свободу как важного фактора противостояния имперском режима. Царизм методами идеологического, жандармско-полицейского, цензурного давления всячески препятствовал активизации сознательного украинства в начале ХХ в. Целью исследования является изучение увековечения памяти Тараса Шевченко в украинском национальном движении Приднепровья начале ХХ в. Результаты статьи заключаются в том, что на основе изучения архивных и опубликованных документов, публицистических материалов прессы и воспоминаний, реконструированы различные методы легальной и нелегальной деятельности участников украинского национального движения в деле сохранения исторической памяти о Тарасе Шевченко. Отмечено, что прогрессивная общественность достаточно широко отметила 40-летие со дня смерти Кобзаря в прессе. В начале ХХ в. Украинские деятели ставили вопрос о сооружении памятника Шевченко, продолжали традицию посещения могилы украинского поэта, пытались увековечить его память в топонимике, участвовали в Шевченковским панихидах, прибегали к нелегальным собрания в честь Кобзаря, вспоминали его во время встреч и общения в среде интеллигенции. Оригинальность и научная новизна статьи в постановке и разработке недостаточно исследованного сюжета с исторической шевченковедения, актуализации и концептуализации разнообразного конкретно-исторического материала. Сделаны выводы относительно различных форм и методов борьбы за сохранение памяти Тараса Шевченко, способствовавшие утверждению среди украинский национального сознания, укрепляли политическую тенденцию в украинском национальном движении. ; Актуальність даної теми вбачається в тому, що її вивчення дає можливість поглибити уявлення про недостатньо розроблену проблему увічнення історичної пам'яті Тараса Шевченка – символа боротьби української нації за соціальну та національну свободу як важливого чинника протистояння імперському режиму. Царизм методами ідеологічного, жандармсько-поліцейського, цензурного тиску всіляко перешкоджав активізації свідомого українства на початку ХХ ст. Метою дослідження є вивчення увічнення пам'яті Тараса Шевченка в українському національному русі Наддніпрянщини початку ХХ ст. Результати статті полягають в тому, що на основі вивчення архівних та опублікованих документів, публіцистичних матеріалів преси та спогадів, реконструйовано різні методи легальної й нелегальної діяльності учасників українського національного руху у справі збереження історичної пам'яті про Тараса Шевченка. Наголошено на тому, що прогресивна громадськість достатньо широко відзначила 40-річчя від дня смерті Кобзаря в пресі. На початку ХХ ст. українські діячі порушували питання про спорудження пам'ятника Шевченку, продовжували традицію відвідування могили українського поета, робили спроби увічнити його пам'ять у топоніміці, брали участь у Шевченківських панахидах, вдавалися до нелегальних зборів на пошану Кобзаря, згадували його під час зустрічей і спілкування в середовищі інтелігенції. Оригінальність і наукова новизна статті в постановці й розробці недостатньо дослідженого сюжету з історичного шевченкознавства, актуалізації й концептуалізації різноманітного конкретно-історичного матеріалу. Зроблено висновки стосовно різних форм і методів боротьби за збереження пам'яті Тараса Шевченка, що сприяли утвердженню серед українців національної свідомості, зміцнювали політичну тенденцію в українському національному русі.
